No way for James May. Огляд Specialized Chisel 2018.

No way for James May.

Джеймс Мей ненавидить Нюрбургринг.

Легендарна 20-кілометрова «Північна петля» без малого три десятки років служить випробувальним полігоном для найшвидших автомобілів у світі. У погоні за сотими секунди інженери нарощують потужність, збільшують ККД трансмісії, жорсткість налаштувань підвіски та полегшують все, що тільки можна полегшити. На рекордному боліді може не бути шумоізоляції, задніх сидінь та кондиціонера, а в певних випадках у кузов омологаційного авто вварюють каркас безпеки та випускають в такому вигляді у світ, де не прийнято питати ціну. Якщо тебе цікавить ціна, ти не можеш собі цього дозволити. Наклад таких автомобілів встигає розлетітися ще до анонсування цін. Ставки високі. Якщо раніше автоспорт слугував двигуном реклами для автовиробників, то тепер маховик продажів розкручує боротьба за першість у таблиці рекордів Нордшляйфе. Це дешевше, ніж утримувати спортивну команду.

І все б гаразд, але ти пробував хоча б раз проїхатися на такому авто містом? Убивчо жорстке шасі витрушує хребет в труси. Через відсутність кондиціонеру ти у прямому сенсі слова обливаєшся пóтом, хоча на вулиці ледве +13°. Від ієрихонської труби спереду можна оглохнути. Від чудовищно жорсткого зчеплення ниють м'язи, а супер-гостре керування у щільному потоці становиться вишуканим методом катування. Це авто здатне проковтнути поворот на такій швидкості, на якій малолітражка давно провалила б лосиний тест. Але ти змушений слухняно дотримуватись ПДР та стримувати себе від наміру протиснути тапок у підлогу, адже задні колеса зриваються в занос на третій передачі! Не хочеться навіть думати про наслідки хуліганської поведінки на дорогах загального призначення.

Насправді, зовсім не обов'язково прагнути до речей з категорії най-най, щоб відчути смак життя. Ніхто не змушує смажитися влітку без кондішну в GT3 RS. Але звичайними речами аудиторію не зацікавиш. В них немає екстрим-фактору та вони не чіпляють. Тому «Капітан-равлик» змушений тестувати найшвидші, найбезкомпромісніші автомобілі, що вийшли з воріт «Зеленого пекла». І робить він це не на Нордшляйфе, а на таких самих дорогах, по яких їздить кожен з нас.

І за це Джеймс Мей ненавидить Нюрбургринг.

А я ненавиджу кантрійники.

Траси світового чемпіонату під регуляцією UCI без малого три десятки років слугують випробувальним полігоном для найшвидших велосипедів у світі. У погоні за сотими секунди інженери нарощують жорсткість, збільшують ККД трансмісії, оптимізують налаштування підвіски та полегшують все, що можна полегшити. На такому велосипеді не буває «м'яса», завдяки якому він набуває більшу інерцію та проплужує ділянки ґрунту, схожі на пральну дошку. Легкі кантрійники на них скачуть, як стрибунці, струшуючи кістки та сперму в яйцях. Мало здійснювати інтервальні тренування до присмаку крові в роті, щоб гарантовано розчистити собі шлях на фінішну тумбу. Необхідно ще до убою фігачити «базу» в качалці, щоб на черговому розсипу кругляків нутрощі не зміксувалися в однорідне рідке місиво.

І все б гаразд, але ти пробував хоч раз вирушити на такому велосипеді на прогулянку? Убивчо жорстка рама витрушує хребет у памперс. Гостре керування не дає розслабитися та котитися, насвистуючи під ніс мелодію. Увага повинна бути зконцентрованою, а сфінктер стиснутий до f/16. Напевно, тому навіть чемпіони з чесно заробленим правом носити райдужну стрічку на комірці джерсі давно пересіли на короткохідні підвіси. І тим не менш, хардтейли все ніяк не здохнуть. Не дочекаєтеся.

Ти можеш сперечатись та безсумнівно будеш по-своєму правий, але я вважаю, що гоночний кантрійник не може бути єдиним велосипедом у гаражі. Потрібно ще щось, на чому можна махнути за місто, кайфувати та не паритися, що через пару годин активного вкручування твоє тіло попросить пощади.

За це я ненавиджу гоночні хардтейли з категорії най-най. І в цьому я не на самоті.

Chisel Expert 2018.

Велика п'ятірка передових виробників почала шукати рішення, здатні подовжити вік табуретки: це й роз'єднана та потім суміщена через втулку IsoSpeed пара трикутників, і сплощені пір'я Save, і інші хитрощі — немає їм переліку, покликані наділити хардтейли тим, що вони втратили.

Комфорт. Та відчуття фану.

Прийшов Specialized Chisel. Новітня модель, здатна скласти конкуренцію могутньому Procaliber AL, вдихнути нове життя в хардтейл та принести шосейну революцію у світ МТБ. Довгі роки гірський велосипед впливав на шосейне середовище — мабуть, найзашкарубліших та консервативних велосипедистів у світі. Та у підсумку, нарешті, дотиснув. Останній бастіон пав, коли на перегонах Париж-Рубе з'явився перший шосер з дисковими гальмами. Окремий привіт Тому Боонену.

Через вельми дивну випадковість врятувати хардтейли двох непримиренних конкурентів намірилися шосейні моделі. До одного застосували технологію від ендуранс-шосейника Domane, до іншого прийшла технологія від бюджетної грози Red Hook Criterium — Specialized Allez DSW.

У світі, де розробка хімічної композиції сплаву та технології пост-зварювальної обробки вже майже нічого не вирішує, знаходиться дуже мало простору для революції. І, чесно кажучи, вона не трапилася. Скоріше, знайшлася лазівка, про яку раніше ніхто не думав. Chisel зварюється зі спеціально формованих труб звичайним методом, але ключ прогресу проявляється саме у підході до формування. Пам'ятаєте ажурні вузли (lugs) у сталевих велосипедах? Технологія D'Aluisio Smartweld — це такі самі вузли, тільки навпаки. Переважна більшість алюмінієвих рам зварюються встик. Труби на токарному верстаті готуються таким чином, щоб вони підганялися одне до одного ідеально чітко, без найдрібніших просвітів, без найдрібніших щілин. Коли процес фрезування (milling) завершено, у справу вступає зварювальник і тільки від його майстерності залежить чи прослужить твоя рама до самого кінця або трісне, переживши на пару днів офіційний строк гарантії.

Вибач, чувак. Гарантія вичерпана.

Зварювальний шов — найслабкіше місце в рамі. Алюміній у дорогих моделях тонкостінний та далеко не кожний зварювальник може якісно, рівномірно та без перегріву покласти шов між двома шматами металевої фольги. Результат ви знаєте. Добряче падіння або дроп, перманентне довбання від засохлого грудками ґрунту або саду каменів — у критичних місцях накопичуються напруги, що призводять до появи втомних тріщин та гарантійних звернень до дилера.

— Якщо ви не їздили на сучасному алюмінієвому велосипеді, ви не знаєте, на що здатен цей матеріал.

Технічний гуру Чак Тейшейра з Крісом Д'Алуїзіо на чолі прийшов до цікавого рішення: труби не обрізаються встик токарним різцем. Остаточну форму вони отримують раніше, на стадії гідроформування. На кожній закінцівці труби з'явився загин, який посилює структурну жорсткість та збільшує площу зварювального контакту, завдяки чому вузол накопичує втому суттєво довше. Тепер окрему трубу не так просто стиснути та деформувати, як порожнистий циліндр. Візьміть порожню пивну банку та спробуйте стиснути її з краю — зробити це важче, ніж посередині. Посилення країв перерозподіляє коливання на середню секцію труби, яка до того ж батована. Вертикальні коливання завдяки цьому більш рівномірні та ізольовані. Зварювальний шов кладеться по більшій площині і в результаті маємо виграш у довговічності, міцності та отримуємо комфорт, якого не очікуєш від металевої табуретки.

Особлива форма закінцівок труб хоча й не являє собою повноцінні вузли, де-факто виконує по великому рахунку ту саму функцію: з'єднує труби та одночасно ізолює зони коливань. В теорії, створити монококову конструкцію, яка забезпечувала б порівняльний рівень комфорту можливо, однак на практиці цього ніхто так й не досяг ані в карбоні, ані в металі. Паяні або зварені встик рами завжди були жорсткіші за вузлові та по цей день не наблизилися до м'якості ходу рам з вузловим з'єднанням. З даною технологією Specialized зробив крок у правильному напрямі.

Технологія D'Aluisio Smartweld була випробувана на шосейному велосипеді Allez та виявилася настільки дієвою, що її сміливо перенесли на кращий алюмінієвий МТБ в лінійці Specialized. Не прогадали. Збільшення площини зварювального шва розмиває людський фактор та знижує вимоги до майстерності зварювальника. Якщо ви думаєте, що цією роботою у XXI сторіччі займаються роботи, поспішаю засмутити.

Другим вагомим фактором успіху Chisel є геометрія. Тільки-но я сів верхи — Chisel як знайомий, добре вивчений велосипед підкорився моїм діям. Він повертає тільки тоді, коли я посилаю йому команду. Байк не нав'язує своєї волі. Ніякого звикання, ніякого періоду адаптації — Chisel веде себе саме так, як треба. Обтрейлювання безперечно пішло на користь: велосипед повертає швидко, але не гарячково, без істеричності. Звалювання колеса на низьких швидкостях помірне та передбачуване, а на швидкості він тримає пряму стабільніше гоночних XC-болідів минулих років.

В тому немає сюрпризу. Chisel міліметр-в-міліметр повторює геометрію старшого хардтейла Epic, який ризикнув на експеримент з розкручуванням філософсько-геометричних гайок. У минулому сезоні Epic HT подолав психологічну відмітку нахилу рульової у 69,8° і Chisel, що змінив на посту модель Crave, скопіював схему дочиста — настільки вона виявилася вдалою.

Основні параметри зафіксовані та не змінюються у залежності від ростовки: кут нахилу рульової, підсідельної (74°), офсет вилки (51 мм), трейл (82 мм) — все це незмінно у чоловічих та жіночих версіях по всій розмірній сітці. Вони відрізняються лише покриттям крайніх розмірів. У жіночого Chisel є розмір XS, але відсутній XL, а чоловічі починаються з розміру small і включають extra large. Окрім таких речей, як контактні точки та розфарбування, гендерних відмінностей у Chisel немає. Велосипеди відповідають заявленим розмірам, не великомірять. При рості 188 см та довжині внутрішнього шва ноги 93 см я чудово сів верхи на XL, тоді як на L'ці було незручно. Якщо хтось збирається купляти велосипед через інтернет, можу запевнити, що Chisel is true to size.

Соломнове рішення: Chisel пропонує трансмісії 1х або 2х на вибір. Гальма у версій Comp та Expert однакові.

Від старшого Epic HT окрім матеріалу рами Chisel відрізняється ще й тим, що на алюмінієвих рамах використовується різьбова каретка BSA, за що Specialized заслуговує на овації. На Epic press fit. Вагоманіяки будуть раді дізнатися, що рама Chisel в розмірі M важить всього 1350 грамів, а велосипед у зборі з камерами та без педалей показує на терезах трохи більше 11 кг. Це вражаюче низька вага для стокового хардтейла. Характерні для Epic гумові бампери, які захищають нижню трубу від контакту з короною вилки при падіннях на Chisel відсутні. Багатьом ця маленька деталь на Epic не подобається чисто з естетичних міркувань, але це справа смаку. Завдяки зализаним зварювальним швам, Chisel здалеку можна сплутати з куди більш дорогим Epic.

Chisel пропонується у версіях Comp ($1500) і Expert ($1850), кожна з яких має два варіанти розфарбування та додатково дає вибір між двома видами трансмісій: 1x або 2x для тих, хто не готовий відмовлятися від переднього перемикача. А ще Chisel існує у вигляді фреймсету вартістю $750, що відкриває абсолютно ульотні декоративні опції, але в Україну, на жаль, не постачається. Одна з цих версій являє собою глянсове різнокольорове псевдо-камо у стилі поп-арт (вигладає приголомшливо), а друга розфарбована спеціальним складом, який старіє під тривалою дією ультрафіолетового випромінювання, проявляючи насичені, глибокі плями.

З'ємна направляюча для виводу внутрішньої проводки. Каретка різьбова, BSA 73 мм.

Рама заточена під стандарт Boost148, має внутрішню проводку сорочок та гідролінії, а також внутрішню проводку дропера, хоча особисто цей момент буде викликати суперечки у потенційних покупців. Більшість надала би перевагу внутрішньому діаметру 30,9 мм — тоді б відкрився по-справжньому безмежний вибір телескопічних штирів, але Спеш зробив ставку на комфорт. Вибір гарних, надійних дроперів Ø27,2 мм, знаєте, невеликий. Внутрішня проводка організована культурно та дозволяє не гемороїтися зі спицями, волосінням та неодимовими магнітиками при необхідності заміни. Домашні механіки будуть раді. Сорочки тросів виходять з нижньої труби та оперізують каретковий вузол зі своєрідного порталу на всю його ширину. Для того, щоб упорядкувати проводку, Specialized придумав спеціальну направляючу, яка прикручується двома шестигранниками у слот під каретковий вузол та фіксує все так, щоб нічого не стирчало та не бовталося.

Версія Comp оснащена у стоці вилкою RockShox Judy Solo Air з 30-мм ногами і гальмами Deore MT500. На версію Expert встановлюється RockShox Reba RL і такі ж самі гальма з роторами 160 мм позаду та 180 мм спереду. Хід аморта залежить від ростовки. Жіночий XS пробивається на 80 мм, чоловічий та жіночий S — на 90 мм, а всі інші впираються в дно на ста міліметрах.

У коліс хороший запас міцності та вони доволі жорсткі, що відчувається навіть на невисокому тиску. Схема спицювання у два хрести дає своє. На Chisel Comp обидва колеса мають 32 спиці. На Expert заднє також має 32 спиці, а у переднього їх 24. В задній втулці використовуються промислові підшипники. В 25-мм обід на бажання можна увіткнути покришки 2.4" (хоча навряд чи вона розкриється так широко), благо у вилки Boost110 достатньо кліренсу. Позаду поміщається покришка 2.6", однак між пір'ями залишається так мало місця, що виходити за межі 29x2.4" нерозумно, ушкодиш ЛФП. У стоці велосипед взутий у кусючі Fast Trak з компаундом Gripton розміром 2.3" спереду та 2.1" позаду.

Трейлова складова в геометрії та технологія D'Aluisio Smartweld зробила справжнє диво. На Chisel можна махнути за місто, кайфувати та не паритися, що через пару годин активного вкручування твоє тіло попросить пощади. Він передбачуваний на швидкості та набагато стабільніший на спусках, ніж кантрійні боліди минулих років. Від тебе не потребується такої концентрації уваги, яка зводить фактор фану до нуля, заміщаючи його відчуттям страху та змушуючи підгальмовувати на пронизаних корінням пагорбах. Більше не страшно. Коріння, сади каміння та «пральні дошки» хоча й витрушують хребет у памперс, вже не збовтують сперму в яйцях. На такій поверхні хардтейл конкуренцію підвісу ледве складе, але ввалюючись у трясучий каменезем, ти не без здивування нагадуєш собі, що сидиш верхи на табуретці з алюмінієвого сплаву 6000 серії та згнітивши серце розумієш, що слова Чака Тейшейри про сучасний алюміній — це не маркетингова балаканина.

Я б тільки кермо поширше поставив, щоб сильніше «обтрейлити» кантрі.

В оглядах Pitch і Rockhopper вже багато сказано про тенденцію обтрейлювання кантрійних байків і я повторюся: можна тільки подякувати організаторам змагань за їхні садистьскі нахили. Технічно вибагливі маршрути зробили спорт більш видовищним та допомогли простимулювати перегляд підходу до розробки гоночного велосипеда. Тепер не обов'язково тримати у стайні декілька. На Chisel у суботу можна приймати участь у аматорських стартах, а у неділю не поспішаючи та з великим задоволенням катити у світ за очі, насолоджуючись дивним рівнем комфорту та розв'язним керуванням, яке прощає більше помилок, ніж ти того очікуєш від молодшого брата одного з найшвидших велосипедів у світі. Epic HT.

Гоночні табуретки позбавилися екстрим-фактора. Чим стали кращими.

І вже якщо власнику цілої колекції сталевих італійців, фотографія одного з яких знаходиться навпроти слова «комфорт» у словнику, сподобався гоночний МТБ, то може й Джеймс Мей, нарешті, знайде такий апарат з категорії най-най, на якому і на Нордшляйфе, і за покупками в Aldi? Кажуть, вони існують.

Make way for James May.

Якщо так піде й надалі, я готовий полюбити крос-кантрі.